преторій

1. У Стародавньому Римі — будівля або намет, де розташовувався штаб (головна квартира) військового командира (претора) у таборі або резиденція римського намісника у провінції.

2. У Стародавньому Римі — охорона, особиста гвардія та служба безпеки римського полководця або імператора (наприклад, преторіанська гвардія).

3. У Біблії (Новий Завіт) — палац або судова будівля римського прокуратора в Єрусалимі, де відбувся суд над Ісусом Христом перед Понтієм Пилатом; часто вживається як власна назва цієї резиденції (Праторій).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |