пресвітерія

1. У християнській церкві — частина вівтаря, розташована між наосом (центральним простором храму) і вівтарною апсидою, призначена для духовенства (священнослужителів) під час богослужіння.

2. У католицькій та англіканській церквах — колегіальний орган управління парафією або церковним округом, що складається зі священиків (пресвітерів) на чолі з деканом або настоятелем.

3. У пресвітеріанській церковній організації — виборний орган церковного самоврядування, що складається з пасторів і старійшин (пресвітерів) і здійснює управління групою помісних церков (конгрегацій) у певному регіоні.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |