пресвітерій

1. У християнській церкві — вівтарна частина храму, призначена для духовенства (священнослужителів) під час богослужіння, що зазвичай відокремлена від основного приміщення іконостасом, балюстрадою або підвищенням.

2. У католицизмі — колегіальний орган (збори, рада) священиків (пресвітерів), які допомагають єпископу в управлінні дієцезією (єпархією).

3. У протестантських церквах — виборний орган церковного управління, що складається зі старшин (пресвітерів) і пастора.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |