Словник Української Мови
Буква
1. Який має високий авторитет, визнання в суспільстві, повагу та вплив; що свідчить про високе соціальне становище, репутацію.
2. Який пов’язаний із підтриманням або демонстрацією такого авторитету, соціального статусу; показний, репрезентативний.
3. Який вважається елітним, відмінним за якістю, рівнем обслуговування тощо і тому підвищує соціальний статус того, хто ним володіє або користується.
Приклад 1:
Суспільний статус цієї варни був менш престижний, аніж брахманської, проте саме в руках кшатріїв зосереджувалися матеріальні ресурси держави й сама державна влада (раджами ставали здебільшого кшатрії). Вайші займались торгівлею, землеробством, престижними видами ремесел, служили в піхоті, посідали дрібні адміністративні посади, проте на державну політику майже ніякого впливу не мали.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”