1. (як постійний епітет у поєднанні з власними назвами) Всесвітньо відомий, прославлений, знаменитий (переважно про міста, країни, народи).
2. (заст., ритор.) Дуже славний, знаменитий, видатний; той, що приніс велику славу.
преславний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хоч би прийшов та подививсь На брак той славний і преславний, На брак окрадений! Не чуть, Не чуть ані його, ані Месії, А люди ждуть чогось і ждуть, Чогось непевного.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: прикментик (True) |