1. Підхід у лінгвістиці, що встановлює суворі норми та правила мовної поведінки, які вважаються єдино правильними, та вимагає їх дотримання, часто ігноруючи реальну мовну практику.
2. Мовна ідеологія або практика, спрямована на збереження традиційних мовних норм, заперечення мовних змін та оцінювання певних мовних явищ (наприклад, діалектизмів, запозичень, новотвірів) як неприпустимих або “неправильних”.