Словник Української Мови
Буква
1. Про святого чоловічої статі, який прославився чернечим подвижництвом і аскетичним життям (використовується як почесний епітет у християнстві, зокрема в православ’ї та греко-католицизмі).
2. (У прямому значенні, застаріле або книжне) Гідний поваги, шанобливий, благочестивий; той, що викликає благоговіння.
Приклад 1:
[693] Преподобний Симеон Стовпник (бл. 390—459) — святий, засновник аскези під назвою «стовпництво».
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Як писали літописці чисельні, а особ- ливо преподобний Нестор Печерський, вперше хрестилась Русь і народ слов’янський ще від святого славного первозванного апостола Андрія: a 181 b Пізні українські житія св. рівноапостольного князя Володимирабо святий апостол, бувши в Херсоні, попрямував уверх Дніпром аж до Великого Новгорода, а прийшов на гори київські, благословив їх і хрест святий на них, там, де тепер церква Святого Симеона стоїть, поставив, пророкуючи, що на тій горі та прилеглих мало знамените і хвали Божої виповнене місто християнське бути і Віра Свята возсіяти; численних людей, котрі там жили, Віри Христової тоді святий апостол, навчивши, охрестив; а сам потім пішов Дніпром аж до Великого Новгорода, і там численних навчив Віри Христової і охрестив.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”