преподобниця

1. Жіноча форма до слова “преподобний“; свята черниця, яка за своє благочестяве життя та аскетичні подвиги визнана християнською церквою (переважно православною чи католицькою) достойною особливого шанування (після канонізації).

2. У прямому, загальновживаному значенні — дуже благочестива, побожна, аскетична жінка, яка веде святе життя.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та вона Всьому світові гожа, Без корони — цариця ростин, Преподобниця божа. Нумо дуба благати!
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |