преподобіє

1. Церковний титул або звертання до ченця, священнослужителя високого рангу (архімандрита, ігумена) в православній традиції, що вживається разом з іменем (наприклад, “преподобіє отче Никодиме”).

2. Уживається як ввічлива форма звертання до світської особи, аналогічно до “ваша вельможність”, “ваша милість” (застаріле, історичне).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Я, ваше преподобіє, знаю, коли мені й що! Коли починати і коли закінчувати!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |