Словник Української Мови
Буква
1. Церковний титул та звертання до єпископа в православній та греко-католицькій традиціях, що вживається в офіційному контексті (наприклад, у документах, промовах).
2. Особа, яка має сан єпископа; владика (вживається зазвичай з великої літери у звертанні: Ваше Преосвященство, Преосвященний Владико).
Приклад 1:
— Одностайно, — каже, — і сам преосвященний Методій був там і до присяги козаків приводив; да як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу. А Васюта Ніжинський водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже добрий: брязнув капшуком перед владикою — той і вимудрував щось на Сомка, да й послали в Москву лист.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”