Словник Української Мови
Буква
1. Надзвичайно мудрий, що володіє вищою, глибокою мудрістю; всезнаючий (часто як епітет Бога або в релігійно-філософському контексті).
2. (У поетичній мові та вислівних зворотах) Дуже розумний, проникливий, що виявляє великий розсуд.
3. (Ірон.) Надто хитромудрий, заумний, ускладнений або такий, що намагається здаватися надмірно мудрим.
Приклад 1:
Від берегів дзвінкої Брамапутри Від берегів дзвінкої Брамапутри До Інду тихого й на північ, де Пенджаб, Ніхто не скаже просто Зороаб, Але побожно: Зороаб Премудрий. Він був мудрець всім мудрецям на диво, Навчав-бо щастя і навчати вмів, — Хто в ту науку вдатися насмів, Тому жилось довільно та щасливо.
— Тютюнник Григорій, “Вир”