1. (розм., посил.) Дуже гарно, надзвичайно красиво; вживається для вираження високого ступеня якості, привабливості.
2. (уживається як присудок) Перебуває у стані повної досконалості, ідеалу (про зовнішність, вигляд).
прехороше
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не вбивайтесь дуже за мною, бо се грiх… та пом’янiть мою грiшну душу… не жалуйте худоби, усе земля i пил… Годi ж, годi, не плачте ж… Бачите, яка я весела… там менi буде прехороше!.. Коли-небудь треба i вмерти… Ми недовго будемо рiзне; там год — як часиночка… Бачите, я не жалкую за вами… бо скоро побачимось… Васи… ох!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Затим криша з труни, килимом покрита, а несуть її чотири боярина; за ними попи з свiчками i диякон з кадилом, а там дяки, та так прехороше та жалiбно спiвають, що хоч-не-хоч, так заплачеш. От тут пiшли дружечки по парцi, усi в свитах, i тiльки самi чорнi ленти покладенi на головах, без усякого наряду, i у кожної у руках зелена свiчечка пала.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикментик (True) |