Прекарій — у Римській імперії земельна ділянка, надана землевласником (переважно великим) у користування іншій особі (переважно безземельному селянину) на певний строк або до скасування, за що одержувач (прекаріст) сплачував натуральний чи грошовий оброк та виконував панщину.
Прекарій — у середньовічній Західній Європі (з V ст.) умовне землеволодіння, що надавалось феодалом селянину або дрібному лицарю в тимчасове або довічне користування за виконання повинностей; одна з форм залежності, що вела до закріпачення.
Прекарій — у сучасному соціально-економічному контексті (від англ. precariat) — соціальний стан, що характеризується нестабільністю зайнятості, відсутністю гарантій праці, соціального захисту та довгострокових перспектив, а також соціальна група (прекаріат), яка перебуває в такому стані.