1. Біологічна теорія XVII–XVIII століть, що пояснювала розвиток організму зростанням та розгортанням уже готових, сформованих зародків, які існують у статевих клітинах (на противагу епігенезу).
2. У більш широкому сенсі — будь-яке вчення, що виходить з уявлення про існування готових, заздалегідь сформованих структур або форм, які лише розгортаються в процесі розвитку.