пречистий
[prɛt͡ʃɪstɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(у християнстві) Епітет, що вживається перед іменем Богородиці (Діви Марії) для підкреслення її найвищої духовної чистоти та безгрішності; святий, непорочний. Наприклад: Пречиста Діва, Пресвята Богородиця Пречиста.
-
(переносне значення, поетичне) Надзвичайно чистий, бездоганний, незайманий; той, що викликає благоговіння. Наприклад: пречиста душа, пречисті думки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пречистий, р. пречистого, д. пречистому, з. пречистого, о. пречистим, м. пречистім
Приклади з художньої літератури
-
пам’ять дощами вимило
розум вітрами вимело
хто тебе мила вимолив?
хто тебе з неба виманив?
звідки ти щастя випало?
взяло мене і випило..
хто тебе в бога вигадав?
і для чиєї вигоди?
а не було вже виходу
окрім дурного випадку
сам я тебе і вихопив
як випадкову вигадку
сам же тебе і вимислив
сам же тебе і вичислив
і як пречистий вимисел
поміж рядками вичитав
я тебе мила вимолив
з божого саду виламав
і небеса відкрили ми
і обгорнули крилами
і не забракне сили нам
поки шепочуть губи:
мила а хто ти мила?
любий а хто ти любий?— Юрій Іздрик