Словник Української Мови
Буква
Пречуття — у філософській термінології: вищий, надчуттєвий рівень пізнання або відчуття, що передує чіткому усвідомленню та перевищує межі звичайного чуттєвого досвіду; інтуїтивне передвідчуття істини.
Пречуття — у психології та літературі: найтонше, ще не оформлене в чіткі образи або думки внутрішнє відчуття, передчуття чогось; стан психіки, коли людина ніби відчуває щось наперед, поза межами логічного мислення.
Приклад 1:
І вином Не можу я залить страшного болю Та тяжкого на серці пречуття… От наступа рішуча мить у брані, А я з нудьги і руки опустив, І не знайду колишньої відваги, Бо серце все сточили робаки: Воно пита щодня і щохвилини, Навіщо я змив крів’ю рідний край? Чи визволив тим люд свій із неволі, А чи завів ще в гірші кайдани?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”