1. Дуже чудовий, надзвичайно гарний, прекрасний; такий, що викликає захоплення.
2. (У посиленому значенні) Винятково добрий, чудовий у високому ступені.
Словник Української Мови
Буква
1. Дуже чудовий, надзвичайно гарний, прекрасний; такий, що викликає захоплення.
2. (У посиленому значенні) Винятково добрий, чудовий у високому ступені.
Приклад 1:
Адже з них шістьох завжди виходив пречудовий секстет! Так воно і стається — починається велике спільне злягання, аж навіть примарюється, що не шість, а цілих шістсот шістдесят шість коханок і коханців одночасно займа ються любов’ю на театральній сцені!..
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Дайте менi мiкрофона, i я скажу: ледi й джентльмени, ми створили пречудовий свiт, i приймiть, будь ласка, з цiєї нагоди вiтання од “USAir”, i од Сi‑Ен‑Ен, i од Сi‑Ай‑Ей, i уругвайської наркомафiї, i румунської секурiтате, i од ЦК Компартiї Китаю, i од мiльйонiв убивць по всiх тюрмах свiту, i десяткiв мiльйонiв, що ходять на волi, i од п’яти тисяч зачатих гвалтом сараєвських байстрят, що коли‑небудь же повиростають, i — зростай, пречудовий свiте, от, власне, i все, що я хотiла сказати, дякую за увагу, ледi й джентльмени, приємного вам польоту. В юностi я мрiяла про таку смерть: авiакатастрофа над Атлантикою, лiтак, що розчиняється в небi й морi, — нi могили, нi слiда.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”