1. (у фольклорі та поетичній мові) Надзвичайне, надприродне диво, явище або предмет неймовірної сили та властивостей; щось, що перевершує звичайне чудо.
2. (переносно) Про щось видатне, вражаюче своєю красою, досконалістю або рідкісними якостями.
пречудо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
чудо-пречудо! Як балака, то наче бісером сипле; співа, як соловейко; хороша, як схід сонця, а добра-добра, як янгол!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! II Тим врем’ям помер наш пан; почав молодий господарювати.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |