Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Уживається для посилення заперечення або заперечного змісту вислову; відповідає сучасним українським “проте”, “однак”, “але”, “втім”.
2. (діал.) Уживається на початку речення для вираження протиставлення, суперечності; відповідає значенням “та ні”, “та ж ні”, “адже”.
Приклад 1:
Геть, преч, вбирайтесь відсіль к чорту, Я вам потиличника дам; Поб’ю всю пику, зуби, морду, Аж не пізна вас дідько сам; Ійон же як захрабровали, Живі сюди примандровали, Бач, гиряві, чого хотять! Не дуже я на вас покваплюсь, Тут з мертвими ось не управлюсь, Що так над шиєю стоять».
— Самчук Улас, “Марія”