1. У біології та еволюційній теорії — наявність у організму ознак, які виникли під впливом одних умов, але виявилися корисними та дали перевагу для виживання в інших, нових умовах середовища, сприяючи виникненню нових функцій або освоєнню нових екологічних ніш.
2. У медицині — процес попереднього пристосування організму (наприклад, до фізичних навантажень, висотних умов тощо) шляхом планового впливу певних факторів з метою підвищення стійкості до стресу.