Значення
-
Мешканець або уродженець міста Прага (столиці Чехії).
-
(іст.) Представник слов’янського племені, що мешкав на території сучасної Чехії в ранньому середньовіччі.
-
(кул.) Традиційна чеська смажена булочка з білого тіста, посипана цукром та мигдальною крихтою, часто подається на ярмарках.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пражець, р. пражця, д. пражцеві, з. пражця, о. пражцем, м. пражцеві, к. пражцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «пражець» походить від дієслова «пражити» (пекти, смажити). Це ботанічна назва рослини козельці лучні (Tragopogon pratensis), яку дали через гіркий, пекучий смак її коренів, що використовувалися в народній медицині та кулінарії. Етимологія слова пов’язана зі слов’янським коренем, що означає термічну обробку.