1. Фахівець у галузі права, юрист; той, хто вивчає право, займається правознавством.
2. Учений, який досліджує правову систему, теорію та історію права; юрист-науковець.
правознавець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Правник — юрист, правознавець. Преложоний — керівник, начальник, директор, управитель («мій преложоний хоче, аби-м пристала на єго віру»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |