Словник Української Мови
Буква
1. Фахівець у галузі права, юрист; особа, яка має юридичну освіту та професійно займається правовими питаннями (наприклад, адвокат, прокурор, юрисконсульт, нотаріус).
2. Студент юридичного факультету вищого навчального закладу; особа, яка навчається на правника.
Приклад 1:
Правник — юрист, правознавець. Преложоний — керівник, начальник, директор, управитель («мій преложоний хоче, аби-м пристала на єго віру»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
— Так… Ну, а тепер, хоч ви й не правник, розміркуйте: чи міг природний араб бути чиїмсь невільником за часів арабської імперії, за часів арабського халіфата? — Ну, мабуть, не міг… — Таки не міг, це я вже й дійсно знаю… Виходить, що тая Гейнева подія одбувалася вже тоді, як арабський халіфат занепав… себто після X віку… Це terminus a quo[32]… Та в Гейне єсть і точніша дата.
— Тютюнник Григорій, “Вир”