1. Той, хто дотримується правильної, істинної віри; православний християнин (зазвичай у протиставленні до іновірців).
2. (У переносному значенні) Той, хто непохитно дотримується певних переконань, принципів або вчень; ортодокс.
правовірний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І паша давно перестав тим перейматися, бо щоразу від ніжної думки про те, що поезії Газі-Гірея повторює увесь правовірний світ, у його немолодій голові зачинало п’янко шуміти, як після випитого цеберка просяної бузи… З вітру, зі степу, з тремтливої биндочки, де небо і степ між собою стулялися, повільно з’явились і почали напливати крислаті волячі роги. Нерівними сизими хвилями вони розтягли-ся і розляглися по небозводу.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |