Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням слова «судити»; здійснення суду, розгляд справ у суді та ухвалення рішень відповідно до закону.
2. Система судових установ, судочинства; судова влада як один з гілок державної влади.
3. Справедливий суд, що ґрунтується на законах і принципах моралі; правда, справедливість у суспільних відносинах.
Приклад 1:
«А ти свідомий того, що неминуче будеш за це покараний — навіть, якщо тобі сто разів удасться надурити земне правосуддя? Чи свідомий ти того, що сподобитися прощення і спасіння за такий тяжкий гріх украй нелегко?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Десь біля півночі відчинилася тихо кормушка й перед віконечком став зовсім молодесенький оперативник, ще хлоп’я, яке, очевидно, з романтичних поривів, начитавшись поетичних славословлень якого-небудь Шульги-Шульженка або Сосюри про «легендарні», «героїчні» «органи революційної законності й правосуддя», пішло охочекомонно в ті «органи правосуддя» працювати. Та й потрапило в чортове колесо.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 3:
Андрій помовчав і заговорив тихо: — Коли мій рід… боровся за революцію, проливаючи кров, він інакше мислив про законність і пролетарське правосуддя, й… про все… В цей час рипнули двері й увійшов хтось стрункий у військовій уніформі! II — Встать!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”