Значення
-
(у спеціальному вжитку) Пов’язаний з найдавнішими, первинними формами права, що існували на ранніх етапах розвитку людського суспільства; характерний для примітивного права.
-
(у переносному значенні) Такий, що відзначається надмірною спрощеністю, грубістю або застарілістю юридичних норм, процедур або підходів; засадницький, негнучкий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. правопримітивний, р. правопримітивного, д. правопримітивному, з. правопримітивний, о. правопримітивним, м. правопримітивнім, к. правопримітивний