1. Властивість або стан правового акта (правочину), що відповідає вимогам закону, робить його дійсним і таким, що породжує передбачені правом наслідки.
2. (У ширшому сенсі) Сукупність формальних та матеріальних умов, за яких дія (правочин) визнається законною та чинною.