правочинність

[prɑʋot͡ʃɪnnistʲ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Властивість або стан правового акта (правочину), що відповідає вимогам закону, робить його дійсним і таким, що породжує передбачені правом наслідки.

  2. (У ширшому сенсі) Сукупність формальних та матеріальних умов, за яких дія (правочин) визнається законною та чинною.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. правочинність, р. правочинності, д. правочинності, з. правочинність, о. правочинністю, м. правочинності, к. правочинносте

Більше записів