правочин

[prɑʋot͡ʃɪn] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Юридична дія фізичної або юридичної особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

  2. Офіційний документ, який оформляє та засвідчує таку юридичну дію (наприклад, договір, заповіт, довіреність).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. правочин, р. правочину, д. правочинові, з. правочин, о. правочином, м. правочині, к. правочине

Більше записів