правдонька

Значення

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “правда”, що вживається для вираження теплоти, інтимності або співчуття, часто у фольклорі та поетичній мові.

2. У переносному значенні — щось дуже дороге, чисте, незаймане, що асоціюється з істиною та щирістю (наприклад, “дитяча правдонька”).

Правопис та відмінювання

Приклади з художньої літератури

• Якось об ранішній порі
  В господаря Петра в дворі
  Сірко озвався до Гнідка:
  — Бач, правдонька яка
  На світі божому панує!
  Тебе господар як шанує:
  Тобі і сіна, і вівса
  Дає, хоч ти й не просиш,
  В тебе заплетена й коса
  Із гриви, ще й попону носиш.
  Куди, яка догода!
  А за що? З’їв собі, напивсь
  Та й ляжеш, як колода!
  А я! На лихо я вродивсь!
  Чи хто за мене дбає,
  Чи хто про те згадає,
  Що може б винести Сіркові
  Поснідати гарненько,
  Або налить відро повненько
  Помийок, щоб були готові,—
  Про це ні гадки. Що-небудь
  Сіркові кинуть — от і край:
  Чи кістку, чи сухар дадуть,—
  На краще не вповай!
  Тим часом, хто весь двір глядить,
  За ким господар міцно спить?
  Усе — Сірко! Все я гляжу,
  Усе добро я стережу,—
  У клуні, і в коморах,
  І на току, й в оборах!
  Усе я доглядаю,
  На всю оселю калатаю! —
  Озвавсь на те й Гнідий:
  — Який же ти чудний!
  Та що ж би ти тут доглядав,
  Біля чого б ти калатав,
  Коли б то я не працював?
  То ж я на полі й сіножаті
  Роблю з господарем. І в хаті
  Тепленько з тих дровець,
  Що я господарю в хлівець
  Вожу запряжений, оце
  Тобі моє і слово все.
  — Олена Пчілка