Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “правда”, що вживається для вираження теплоти, інтимності або співчуття, часто у фольклорі та поетичній мові.
2. У переносному значенні — щось дуже дороге, чисте, незаймане, що асоціюється з істиною та щирістю (наприклад, “дитяча правдонька”).
Приклад 1:
Дідок сказав своє, тепер і я додам: Моторна голова нехай свій розум має, Шкода молоть брехню порожнім Вітрякам, Бо мудра правдонька їм крилля поламає. 1891 Дідок у лісі Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать, Та як її на плечі взять: Осика — не полова!
— Котляревський Іван, “Енеїда”