1. У філософських системах Індії (особливо в ньяї та вайшешиці) — джерело достовірного пізнання (прамана), що ґрунтується на безпосередньому сприйнятті об’єкта органами чуттів.
2. Безпосереднє, прямое сприйняття як такий спосіб пізнання, що протиставляється висновку (анумана) та свідченню авторитету (шабда).