Словник Української Мови
Буква
1. У літературознавстві та текстології — гіпотетичний, не збережений оригінальний текст, що передував відомим нам редакціям або версіям твору і був їх основою; прототекст.
2. У семіотиці та лінгвістиці — базова, абстрактна модель або система правил, що лежить в основі конкретних текстів певного типу.
Приклад 1:
А можна вийти на живе спілкування з Шевченком — поетом, людиною, мислителем, заново пережити реальний людський зміст його слів, осмислити його як пратекст, що оживає в нових історичних контекстах, — тоді жоден культ не страшний. Іван Дзюба якось наводив слова блаженного Авґустина про те, що краще говорити не про минуле, сучасне й майбутнє, а про «сучасне минулого і сучасне майбутнього».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”