Словник Української Мови
Буква
1. Далекий предок, від якого бере початок рід, покоління або певна група людей; родоначальник.
2. Перший представник, засновник якої-небудь галузі знань, мистецтва, напряму діяльності тощо; основоположник.
3. У міфології, релігії: перша людина, від якої, за переказами, походить людський рід (наприклад, Адам).
Приклад 1:
У кожному разі, ще донедавна ніхто зі співвітчизниць навіть гадки не мав, що цей прародич попкорну може складати повноцінний сніданок. Утім, варто віддати їй належне: пластівці вона їсть сухими, не заливаючи їх ні молоком, ні соком, ні йогуртом.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”