Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що праска: металевий пристрій для гладіння білизни, одягу, що нагрівається вогнем або гарячим вугіллям.
2. (діал.) Важкий дерев’яний каток з ручкою, який використовували для розкочування та вигладжування випраного білизня під час ручного прання.
Приклад 1:
Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить. — Гарна… мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”