прамати

Тлумачення із “Словника української мови”* ПРАМ А ТИ , тері, ж. Родоначальниця якого-небудь роду . Римського роду прамати, утіхо людей і безсмертних , Ти , благодатна Венеро ! Під зоряним небом текучим Ти виповняєш собою моря .. І хлібородную землю (Зеров, Вибр., 1966, 123); // також у сполуч. із сл. земля , перен. Земля , природа як основа всього живого . [ Гелен :] Слово плідне і більше родить , ніж земля-прамати (Л. Укр., II, 1951, 298); Цар природи – людина ще не раз ставатиме віч-на-віч із своєю праматір‘ю й почуватиме себе дитиною перед таємничою силою прародительки ( Літ . Укр., 19.VI 1970, 2); // перен. Те , від чого що-небудь бере свій початок , що є родоначальником , основою чогось . О море ! Мати краси , що вродилася з піни ! Прамати кохання ! згляньсь надо мною ! (Л. Укр., IV, 1954, 129): З тобою мужність йшла – чеснот усіх прамати (Ю. Янов., V, 1959, 42); « Наталка Полтавка » [І. П. Котляревського] мала й має величезний успіх . І Карпенко-Карий назвав її «праматір’ю українського народного театру » ( Ком . Укр., 9, 1969, 88).