Словник Української Мови
Буква
1. Найдавніша загальна жіноча предок роду, племені, народу; жінка, від якої бере початок певний рід.
2. Перша жінка, родоначальниця всього людства (за біблійним переказом — Єва).
3. Перен. Джерело, початкова основа чогось; те, з чого щось розвинулося.
Приклад 1:
Його 60-метрова кам’яна гробниця в Саккара, що її називають «праматір’ю пірамід», мала східчасту форму. Наступний фараон, Снофру, побудував аж три піраміди: східчасту, в Медумі, й дві пірамідальні лжегробниці (кенотафи) в Дашурі.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”