практичність

1. Абстрактний іменник, що означає властивість предмета, явища або дії бути зручним, придатним для реального застосування, вигідним з точки зору користі та ефективності.

2. Риса характеру людини, що полягає в орієнтації на реальні потреби, доцільність і корисність, здатність приймати зважені, життєво обґрунтовані рішення.

3. (У побуті) Здатність речей, одягу, пристроїв бути зручними, міцними, функціональними та невибагливими в експлуатації.

Приклади вживання

Приклад 1:
Практичність розуму – застосування теоретичних знань і досвіду на практиці.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |