Словник Української Мови
Буква
Пракрити — у філософії санкх’ї та індуїзмі — першоматерія, первісна, недиференційована субстанція, основа всього матеріального світу, що розвивається під впливом духовного початку (пуруші).
Пракрити — у лінгвістиці — гіпотетична мова-основа, від якої походять інші споріднені мови або діалекти (наприклад, праслов’янська мова).
Приклад 1:
н. е. в Індії з’явився ще один різновид штучних мов — пракрити, які використовувались у поезії та театрі. Із староіндійських мов найбільше історико-культурне значення мав, безперечно, санскрит, з допомогою якого, за словами С. Ф. Ольденбурга, «брахмани здійснили мирне завоювання Індії».
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”