Значення
-
Назва групи середньоіндійських мов та діалектів, що існували приблизно з III століття до н.е. по XII століття н.е. та походили від давньоіндійської мови санскрит; мови, на яких створено значний корпус релігійної (джайнської, буддійської) та світської літератури.
-
У філософії санкх’ї — фундаментальна, первинна матерія, первісна природа, що є основою матеріального світу, одна з двох вічних реальностей поряд з пурушою (духом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пракрит, р. пракриту, д. пракритові, з. пракрит, о. пракритом, м. пракриті, к. пракрите