1. Загальна назва середньоіндійських мов та діалектів, що розвинулися з давньоіндійської санскриту та були поширені приблизно з середини 1-го тисячоліття до н.е. до середини 2-го тисячоліття н.е., використовувалися як розмовні та літературні мови.
2. Конкретна мова середньоіндійської групи, зокрема будь-яка з основних форм пракритів (наприклад, магадхі, шаурасені, махараштрі), що вживалася в літературних, релігійних (особливо джайнізм та буддизм) та державних цілях.