позитивізм

Значення

1. Філософський напрям, що визнає джерелом справжнього знання лише конкретні (позитивні) науки, а метою філософії вважає не пізнання першопричин, а систематизацію та узагальнення наукових фактів; заснований Огюстом Контом.

2. У мистецтві та літературі — напрям, що прагне до максимально об’єктивного, документально точного відтворення дійсності, часто з акцентом на її негативних або прозаїчних сторонах.

3. У побутовому вжитку — надмірно оптимістичне, безпідставно добре ставлення до чогось; бажання бачити в усьому лише хороше, часто з ігноруванням реальних проблем.

Правопис та відмінювання