1. (заст.) Добувати, набувати щось, залучати на свою користь; здобувати.
2. (діал.) Позичати, брати в борг.
Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Добувати, набувати щось, залучати на свою користь; здобувати.
2. (діал.) Позичати, брати в борг.
Приклад 1:
; правдою є, що режисер п. Стадник, яко укінчивший заледве один рік семінарії учи- тельської в Тернополі і без даних артистичних зовсім мірний артист, був невідповідний із-за браку інтеліґенції і знання на се становище; правдою є, що на режисера в будучности я хотів позискати п. Васи- ля Стефаника, і в тім згляді вів з п-ном Стефаником переговори. Неправдою є, що “раз зав’язала дружина, щось в роді товарис- тва, якого метою було образовання в справах штуки”; – натомість є правдою, що дня 19 жовтня 1904 в салі “Sokoła” в Мостиськах, без зізволеня власти політичної і без моєї відомости деякі акто- ри зав’язали товариство п. з.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”