1. (розм.) Від “тринкати” — стикатися, ударятися чимось дзвінким або металевим, видаючи короткий дзвінкий звук (триньк).
2. (перен., розм.) Вступати в несерйозну, легковажну суперечку, перепалку; чіплятися один до одного словами.
тринкатися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |