позика

1. Гроші, майно або інші матеріальні цінності, які одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасове користування за умови їх повернення в установлений термін, зазвичай з оплатою винагороди (відсотків).

2. Договір (угода), на підставі якого відбувається така передача майна у тимчасове користування.

3. (Мовознавство) Елемент (слово, морфема, синтаксична конструкція тощо), запозичений однією мовою з іншої мови.

Приклади вживання

Приклад 1:
В ті торбиночки вкладалася позика, й вони тим же шляхом мандрували нагору. Така процедура — це було ділом цілої камери.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |