1. Отриманий у позику, запозичений у когось для тимчасового користування (про гроші, майно тощо).
2. Уживаний, перенесений з іншої мови або іншого діалекту; запозичений (про слова, мовні явища).
позичений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А в тексті було подано життєпис його, позичений, мабуть, з нового енциклопедичного словника, та згадано, що він, учений математик, є заразом і поет. Тут само подавалися й деякі його поезії.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик (True) |