1. (Про край, поверхню) Такий, що має зубці, вирізи у формі зубців; оздоблений зубцями, зубчиками.
2. (Перен., розм.) Пошарпаний, понівечений, має сліди пошкоджень, подряпин або вибоїн (наприклад, про лезо інструмента, край предмета).
позубцьований
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |