позубцьований
[pozubt͡sʲoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(Про край, поверхню) Такий, що має зубці, вирізи у формі зубців; оздоблений зубцями, зубчиками.
-
(Перен., розм.) Пошарпаний, понівечений, має сліди пошкоджень, подряпин або вибоїн (наприклад, про лезо інструмента, край предмета).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. позубцьований, р. позубцьованого, д. позубцьованому, з. позубцьованого, о. позубцьованим, м. позубцьованім