Позосталий — застаріла форма прикметника “позаосталий”, що означає: такий, що залишився, зостався десь осторонь, окремо від інших; відокремлений.
позосталий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нічого не стало видко, тільки жевріє долі жар, позосталий від огнища, та по вінку із світляків знати, де ходить поміж деревами: вінок той ясніє то цілим сузір’ям, то окремими іскрами, далі тьма і його покриває. Глибока північна тиша, тільки часом легкий шелест чується в гаю, мов зітхання у сні.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Нiчого не стало видко, тiльки жеврiє долi жар, позосталий вiд огнища, та по вiнку iз свiтлякiв знати, де ходить помiж деревами: вiнок той яснiє то цiлим сузiр’ям, то окремими iскрами, далi тьма i його покриває. Глибока пiвнiчна тиша, тiльки часом легкий шелест чується в гаю, мов зiтхання у снi. ДIЯ II Пiзнє лiто.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: прикментик () |