позлотистий

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОЗЛОТ И СТИЙ , а, е, рідко. 1. Те саме , що золот и стий . Столи накрити Людвіг-пан звелів Між липами , де сутінь позлотисту Мережали тонкі узори листу (Рильський, II, 1956, 52). 2. Те саме , що позол о чений 2. Коло дверей мисники з дорогим посудом : черлені миси й тарілки срібні , нюренберзькі позлотисті кубки , чарки та ще дещо (Гр., II, 1963, 532); На ложі царськім позлотистім Я край Дідони задрімав (Зеров, Вибр., 1966, 424); // Шитий золотом ( про одяг ). Слуги в барвах [ лівреях ] позлотистих гуляють по ринку (Сл. Гр.).