Словник Української Мови
Буква
1. Змусити когось або щось покинути певне місце, прогнати, вигнати когось звідкись (зазвичай про групу людей, тварин).
2. Розігнати, змусити розбігтися, розійтися у різні боки (про групу людей, тварин).
3. Розмовне. Швидко зібрати, назбирати щось у великій кількості або з різних місць.
Приклад 1:
Тепер тільки в тім річ, щоб позганяти їх із менших становищ. Згромадьте найбільші наші сили ніби до приступу, щоб відвести їх увагу, а тим часом малі відряди нехай рушать з обох боків до причілкових, нестережених стін.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”