Словник Української Мови
Буква
1. (істор.) Офіційний акт монарха або верховної влади в Російській імперії, яким особа нагороджувалась землями, майном, чинами, привілеями або іншими благами; сама нагорода, дарована таким актом.
2. (перен., заст.) Щедрий дар, благодіяння; те, що дарується або отримується як велика ласка чи милість.
Приклад 1:
Це ще були не дарування, а тимчасові пожалування, однак поступово пожалувана земля ставала спадковою власністю, тим більше, що сам цар згодом став відписувати її «на вічні часи». Для позначення меж цих полів ставився межовий камінь — кудурру — з викарбуваним на ньому відповідним царським декретом.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”