1. Відчути заздрість, почуття досади через успіх, щастя, переваги іншої людини; поревнувати.
2. (у розмовному вживанні) Відчути бажання мати щось, що є в іншого; захотіти чогось подібного.
позаздрити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та чого можна повчитися і чому позаздрити — це тій його всеохопній, первозданній «радості бути», яку дарує цей світ: «Бог змилосердився і відкрив мені очі… Радій! Радій, слухаючи Баха, читаючи Рільке, пишучи до оцього синього зошита, Бог з любов’ю дивиться на нас, і ми підводимо свої юні, ще ненавчені очі до Нього, і світло, яке ллється крізь голі гілки на деревах, переплітається з музикою Баха, і дрібні чорні літери, які біжать із зеленої прозорої ручки, засвідчують твою причетність, — бо це світло і ця музика, дерева та книги і є причастям…» («Келія чайної троянди»).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |